24-25 липня 2019 року Управління соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді Луцької міської ради у межах реалізації соціального проекту «Соціальні послуги в громаді» організувало психологічно-духовну подорож вихованців громадської організації «Центр реабілітації осіб з інвалідністю «Джерело життя» у Чернівецьку область.

Духовний супровід здійснював Ігумен Никодим (Смілий) Луцького братського монастиря Воздвиження хреста Господнього УПЦ, який в дорозі не лише індивідуально спілкувався із всіма охочими, а ще цікаво розповідав про історико-архітектурні споруди, які траплялися на шляху.

Маршрут пролягав через старовинне місто Кременець Тернопільської області біля Замку Королеви Бони. Далі подорожуючі прямували до палацу Вишневецьких (місто Вишнівець Тернопільської області), яку називають Волинським Версалем. Вишнівецький комплекс був одним із найвеличніших приватних резиденцій Речі Посполитої.

У Чернівцях усі помітили змішаність української, австрійської, румунської, німецької, вірменської та єврейської культур. Кажуть, що місто стоїть на півдорозі між Києвом і Бухарестом, Краковом і Одесою та булу таємною столицею Європи. Тут тротуари підмітали букетами троянд, а книгарень було більше, ніж пекарень. Такий мікс традицій та ідей породив дивовижне та загадкове місто. Тут найбільше всім запам’яталася Турецька площа та національний університет імені Юрія Федьковича, розташований у величній будівлі-комплексі.

Особлива зупинка була у Свято-Вознесенському Банченському монастирі, де всі бажаючі взяли участь у Божественній Літургії та мали можливість прикластись до частки Животворящого хреста, частки святих мощей преподобного Серафима Саровського, великомучениці Варвари та багатьох інших святих. Далі о. Никодим розповідав про те, що Свято-Вознесенську обитель заклали у 1994 році. Місцеві жителі кажуть, що місце святе, там знаходиться джерело, яке вважають чудодійним. Власне воно і стало причиною побудови монастиря. У селі жив хлопчик із численними вадами. Він разом з іншими дітьми бував біля того джерела і пив з нього воду. І враз люди стали помічати, що він зцілюється. Коли про це дізналися священики, вирішили одразу заснувати на тому місці святу обитель. Монастир відомий не тільки зосередженням духовного життя, а й своєю милосердною місією. При монастирі живуть близько 400 дітей різного віку з усіх регіонів України. Це діти-сироти та діти-інваліди, від яких відмовилися батьки. Для них створені всі умови для проживання, лікування і освіти, та головне – діти відчувають любов ближнього і вчаться жити в любові і взаєморозумінні. Цікаво було спостерігати, як один юнак під час розповіді міцно стиснув руку своїй мамі, дякуючи їй за турботу та піклування.

На зворотньому шляху відвідали духовний центр Зарваницю – сакральне місце, що за своїм релігійним та історичним значенням – поряд з Києво-Печерською, Почаївською та Святогірською лаврами – вважається провідним християнським центром України.

«Хочемо висловити слова подяки за фінансову та організаційну підтримку Луцькій міській раді, зокрема Ігору Поліщуку. Мандруємо з вдячністю. Пізнаємо Україну, відкриваємо нове та цікаве, духовно зміцнюємось, отримуємо масу позитивних емоцій та вражень, долаємо архітектурні, фізичні перешкоди, забуваємо свої проблеми, зближуємося та підтримуємо один одного, проводимо час в колі друзів.Чекаємо нових мандрівок!», – сказала Людмила Зелінська.

Духовно-психологічна подорож залишила надзвичайні враження, як пізнавальні, так і душевні, цікавими були знайомство з історією, релігією, людьми.